Паспорт № 5
«До джерел мінеральної води»
| Класифікація | Характеристика |
| 1. За територією, на якій прокладений | Місцевий |
| 2. За способом пересування | Вело-піший |
| 3. За тривалістю походу | Одноденний |
| 4. За складністю проходження | Не складний |
| 5. За метою подорожі | Оздоровчий |
| 6. Протяжність | 1,8 км |
| 7. Тривалість проходження | 1 год |
Маршрут бере початок на мості, який перетинає річку Опір. Рухаючись від нього ми побачимо інформаійний стенд, на якому розміщена вся інформація по даному маршруту
Однією з функцій даного маршруту може бути відвідування лбдей з обмеженими можливостями.
Українські Карпати стають доступними для людей з особливими потребами. Підкорювачами мальовничих вершин є навіть ті, хто не може самостійно ходити.
Навколо нас – тисячі людей з особливими потребами, замкнутих у чотирьох стінах. Вони теж хочуть подорожувати, вести активний спосіб життя. Такий вид пересування називається інклюзивним туризмом.
Інклюзивний туризм – вид рекреаційного туризму, розраховано на людей з обмеженими фізичними можливостями.
Пройшовши вузькою асфальтованою дорогою 20 м зустрінемо штучно створений водоспад. Ще за часів Австро-Угорщини на території Сколівських Бескидів та в інших районах Карпат проводились роботи з регулювання течії гірських потоків і рік, кріплення берегів. Для зменшення сили течії та регулювання рівня води влаштовувалися штучні водоспади із бетону, або, як їх ще звуть – «шпери» (з нім. – «гребля»). Залишки такої греблі ми і бачимо на Павловому потоці.
За допомогою заслінки та гвинта регулювався рівень води. По відвідному каналу вода спрямовувалася в штучно створений став на березі р.Опір. Але гірські води не збиралися коритися людині. Енергія води в потоці частково зруйнувала потужний бетонний жолоб.
Рухаючись дальше цією дорогою, по обидва боки якої зростає ялицеве насадження. Під щільним наметом деревостану постійно панують сутінки.
В сутінках ялицевого лісу круглими розетками зеленіє апозерис смердючий із специфічними розсіченими листками та жовтою квіткою, яка за виглядом нагадує кульбабу. Якщо Ви розітрете та понюхаєте листок, то зрозумієте, чому апозерис носить малоприємний додаток «смердючий». Ця рослина є типовим жителем букових та ялицево-букових лісів. Окрім цього в ялиннику ростуть папороть жіноча, веснівка дволиста, в прогалинах розростається шавлія залозиста або ж клейак. Квіти шавлії нагадують відкриті пащі дивовижних звірів, а листки вкриті залозистими волосками та, при дотику, приємно лоскочуть долоні.
З правого боку, на краю дороги, недалеко від водоспаду знаходяться «Три сестри». На висоті 2-2,5 м стовбур ялиці ділиться на три майже рівні між собою частини. Очевидно, верхівка молодого дерева була пошкоджена, але воно не скорилося – з бокових гілок сформувалися три вершини.
З лівого боку від дороги розташоване болото, утворене потічком-притокою Павлового потоку. Надлишок води спричинив формування специфічної рослинності. Тут куртинами росте вільха віра з домішкою берези, ліщини та смереки. Вільха сіра займає ділянки із близьким рівнем залягання ґрунтових вод. Густе трав’яне вкриття формують осоки, ситник, м’ята, жовтеці. Високі стебла вкриті китицями білих квітів піднімає гадючник оголений. Широкі листки розкинула калюжниця болотна, великі жовті квіти якої одним з перших з’являються у зволожених місцях та по берегах потоків.
З правого боку від дороги розташована туристична база «Гуцулка», яка приймає замовлення на організацію відпочинку туристських груп із різних міст та сіл.
Дальше по маршруту розташована туристична база «Пролісок». Це ще один об’єкт стаціонарного відпочинку. За туристичною базою влаштовані сходи вниз до потоку, до, так званого, «малого водоспаду». Це природне відслонення пісковиків з перепадом води в 0,5-0,7 м. Павлів потік в цьому місці має широке мальовниче русло, яке оточене з усіх боків деревами.
На віддалі 500 м від початку влаштоване місце відпочинку (дерев’яні лавки).
По закінченню дороги, біля бази відпочинку «Енергетик» розміщений шлагбаум, місце початку природно-заповідної зони.
Пройшовши поворот, з лівого боку знаходиться Джерело «Залізної води». Із розщілини, між каменями витікає невенличке джерельце із значним вмістом окислів заліза у воді, які надають їй специфічного червоного забарвлення. Збагачені залізом води свідчать про наявність в Сколівських Бескидах залізомістких порід. Це нижнє джерело – слабко мінералізоване, без специфічних компонентів та властивостей (М 0,2 г/дм3), гідрокарбонатна вода, натрієво-кальцієва. За температурою вода холодна (7,5-12,7 0 С). Значення рН коливається від 6,6 до 9,0, тобто виділяється води від слабко кислої до лужної реакції.
Через 867 м розміщене ще одне джерело з питною та лікувальною водою «Верхнє». Дане джерело також слабко мінералізоване, без специфічних компонентів та властивостей (М 0,9 г/дм3), гідрокарбонатна вода, натрієво-кальцієва. В газовому складі у не значній кількості присутні діоксин вуглецю (до 20,0 мг/дм3), кисень – 0,3 до 6,0 мг/дм3, сірководень – 0,36 до 0,58 мг/дм3. Містить фтор – 1,57 мг/дм3. Питне використання можливе тільки після проведення комплексу досліджень щодо нешкідливості її при постійному вживанні.
Санітарно-хімічний стан дослідження двох джерел задовільний.
