Рослинність парку – типова для регіону Бескидів, де переважають корінні чисті й мішані букові та ялицеві ліси. Дуже рідко трапляються природні смерекові фітоценози сформовані аборигенною формою смереки з гостролускатими шишками. Більш поширеними є похідні смеречники, які у минулому створювалися на місці знищених корінних деревостанів, і в яких замість аборигенної гостролускатої переважає фітохтонна туполуската некарпатська смерека. Є тут і культури ялиці, які створювалися в Бескидах у минулому столітті. Букові деревостани поширені на дуже вапнистих геологічних відкладах стрийської та кросненської світ і згідно з їхнім заляганням піднімаються по гребенях хребтів до природної верхньої межі лісу, де бук має форму криволісся. Ялицеві ліси тяжіють до менш вапнистих м’яких відкладів і тому поширені на нижніх гіпсометричних рівнях. Цікавими є так звані літогенні нижньогірні корінні смерекові ліси, які в Бескиди заходять лише окремими, часто ізольованими осередками, що трапляються на виходах невапнистих потужних кварцових пісковиків ямненської світи.
Домішку у деревостанах утворюють явір, клен гостролистий, в’яз гірський, граб звичайний, ясен звичайний, вільха сіра та чорна. Трапляються також екзотичні, неаборигенні деревні породи: дугласія тисолиста, сосна звичайна, ясен звичайний, модрина європейська та ін.
На високогірних полонинах можна побачити букові, смерекові та горобинові криволісся.
Чагарникова рослинність парку добре виражена і представлена заростями верб на болотах та по берегах річок.
У лісовій рослинності парку нараховується 25 типів (асоціацій) угруповань рідкісних для цієї території і в цілому для Українських Карпат, це фітоценози вільхи чорної, з покривом із часника ведмежого, місячниці гірської (лунарії оживаючої), страусового пера звичайного, кремени судетської, осоки трясучкової, угруповання граба звичайного, верби ламкої зі страусовим пером звичайним, букові ліси з покривом із мохнатки лісової, чорниці звичайної, часника ведмежого, безщитника альпійського, костриці гірської, кремени білої, ялицеві ліси з плющем звичайним, осокою волосистою, щитником широколистим і мохом леукобрієм сизим, явірники з покривом із оригінальної папороті тур’єго язика звичайного, скополії отруйної, високогірні горобинники з покривом із безщитника альпійського, смерекові ліси з мохнаткою лісовою і щитником широколистим, що дуже поширені за межами району Бескид, але у нас трапляються зрідка.
Флора парку на сьогодні налічує всього 1165 видів рослин, з них 40 видів занесено до Червоної книги України. Досить поширеними видами у парку є підсніжник білосніжний, місячниця оживаюча, любка дволиста, косарики черепитчасті, билинець довгорогий. Дещо рідше зустрічаються баранець звичайний, плаун річний, булатка великоквіткова та болотяна, зозулині сльози яйцелисті, а гронянка півмісяцева та гніздівка звичайна трапляються дуже рідко. На вологих луках можна зустріти пальчатокорінники – травневий та Фукса, рідше – плямистий.
За різноманіттям екологічних умов провідне місце належить нелісовій рослинності парку, що зростає від низьких річкових терас до субальпійського поясу Бескид. Це найбагатші у флористичному відношенні лучні, болотяні, водні, пустищні угруповання. Рано навесні з-під снігу з’являються перші квіти: підсніжник звичайний, підбіл звичайний (мати-й-мачуха), фіялки, шафран карпатський, пізніше післялісові луки розквітають багатьма яскравими квітами, серед яких багато декоративних видів, які є окрасою ландшафтів парку. Це вербозілля звичайне, вероніка дібровна, волошки, дзвоники, королиця звичайна, нечуйвітер оранжевий, підмаренник справжній та ін.
У флорі парку нараховується біля 400 видів корисних рослин – лікарських, медоносних, декоративних та ін.
Біля двох десятків видів дикорослих рослин парку застосовуються в народній медицині. Це анемона гайова, бузина трав’яна, буквиця лікарська, гребінник прибережний, жабрій звичайний, журавець лучний, ж. смердючий, зірки бузьків вогонь, льонок звичайний, нечуйвітер звичайний, парило звичайне, підмаренник справжній, пижмівка звичайна, пшінка весняна, розхідник звичайний, ряст порожнистий, смолянка липка, трясунка середня. Є тут і отруйні рослини: беладона звичайна, бутень п’янкий, вовче лико звичайне, жабрій звичайний, калюжниця болотяна, клен звичайний, копитняк звичайний, напрасник великий, парило звичайне, пізньоцвіт осінній, ряст повний, синяк звичайний, чернець колосистий, чистотіл звичайний, частина із них в гомеопатичних дозах використовується в медицині.
Крім того, серед рідкісних видів, виявлених на території парку, 2 види (дзвоники розлогі ялицеві та нарциз вузьколистий) що знаходяться під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).
Окрім них тут зростають регіонально рідкісні рослини, які також потребують охорони. Це рослини з малим ареалом і є сучасниками минулих геологічних часів.
До рідкісних для території НПП належать болотні угруповання, зокрема: улоговинне оліготрофне пухівково-сфагнове болото "Журавлине" та "Селища". Болото «Журавлине» низькогірське глибоке сфагнове торфовище з рідкісними для Карпат видами рослин. У складі флори болота нараховується 31 вид судинних рослин, причому лише 11 з них - у центральній частині болотного масиву (осока багнова, росичка круглолиста, журавлина болотна, пухівка піхвова, угруповання очеретянки звичайної, очерету звичайного).
Унікальне верхове оліготрофне сфагнове болото "Селища". У складі флори нараховується 24 види судинних рослин. Це єдине місце у парку, де серед мохового ярусу, який представлений сфагновими мохами, природньо зростає лохина (буяхи).
