13 Туристичний шлях «На гору Лопата»

• Складність

  складний

• Протяжність

  12 км

• Тривалість

  6 -7 год

• Початок маршруту N49.029358 E23.51074

  

  Урочище «Павлів потік», інформаційний знак.

  Прямуючи лісовою доріжкою від інформаційного знака у південному напрямку, залишаємо по правому боці рекреаційну ділянку «Павлів потік». Далі, по цьому ж березі Павлового потоку, видніються залишки греблі зі штучним водоспадом. Зліва від дороги – стиглий мішаний ліс.

  Переглянути на карті

• Початок лісової дороги.

  

  Біля вказівного знаку, (N49.02645 E23.51280) навпроти туристичної бази «Гуцулка» з центральної лісової дороги маршрут звертає у південно-східному напрямку, простягається чистим 50-річним ялицевим лісом, а через 1,5 км – шлях виводить на гірські луки, в урочище «Плаї».

  Переглянути на карті

• Плаї

  

  Колишні сіножаті, які частково заростають березою та ялицею,  в грибний період є улюбленим місцем  для любителів тихого полювання. У трав’яному покриві росте арніка гірська, чорниця, брусниця звичайна, скорзонера рожева, відкасник безстебловий, а також деякі види з родини орхідних, що занесені до Червоної книги України та інші.  На біогалявинах  зранку чи ввечері можна зустріти зайця, козулю, рідше – оленя, кабана. Весною тут можна спостерігати токування слукви лісової (вальдшнепа), за його характерним  хорканням в сутінках та силуетами польоту.

• Різновікові лісові масиви.

  

  Через 600 метрів від гірської луки починається 40-річний змішаний ліс, який поступово змінюються на стиглі букові деревостани з домішкою ялини та явора, зі щільним підростом бука та ялиці, що є зручним денним прихистком для звірів.

• Схил «Кий»

  

  Цей схил плавно «вписується» у різновіковий ліс і, ніби, підбадьорює подорожніх. Стежка по схилу «переплетена» різновидовим корінням дерев, а високі ялиці «нашіптують» лісову мантру Бескидів.

• Місце перепочинку «Біля лілії»

  

  У цьому місці перехожі можуть зупинитися аби перепочити та насолодитися красою лісу, прислухатися до звуків природи, поспостерігати за частими «перехожими» – саламандрами вогнистими, маленькими «велетнями»-мурахами та пернатими «сторожами» лісу-совами та сороками.

• Бук з химерами. Фотозона.

  

  У лісі багато помітних і непомітних цікавинок. Бук з «химерами» – могутнє дерево, яке побачить кожен. Він височить над стежкою, а його каракулеві гілки на «кучерявому» стовбурі слугують хорошою фотозоною.

• Схил «Щек»

  

  Маршрут впирається в різкий 30 градусний підйом, висота над рівнем моря сягає 900 м. Насадження змінюється на чисте букове, віком 130 років. В дуплах старих буків оселяються сови, кіт лісовий та виводять молодняк рисі. У кронах дерев гніздяться птахи, серед них і яструб великий.

• Криничка «живої води»

  

  У літню спекотну погоду цей маршрут є ідеальним для любителів гір. Адже стежка стелиться в основному лісом і відчувається бажана прохолода. А от криничка «живої» води відновить сили спраглим перехожим. Тут кожен може поновити запаси води у будь яку пору року адже вона не пересихає і не замерзає.

• Місце перепочинку «Граблі»

  

  Ефектне місце для фотосесії. Зупинитися… Бути «тут і тепер». По лівій стороні маршруту мальовничі гірські луки милують відвідувачів цвітінням трав влітку. А справа, у димці літньої спеки або зимової морозної голубизни можна побачити хребет гори Парашка.

• Схил «Хорив»

  

  Через один кілометр маршрут впирається в черговий різкий підйом, висота над рівнем моря зростає до 980 м. Тут, унікальне для даного регіону, корінне чисте смерекове насадження. Похідна ж смерека, в умовах Сколівських Бескидів – ледь доживає до віку 70-80 років.

• Місце перепочинку «На капелюсі»

  

  Біля підніжжя гори, на висоті 1000 м нрм, облаштоване місце перепочинку. Під наметом букового лісу, весною можна побачити цибулю ведмежу, в літньо-осінній період різні види папороті. На лісовому майданчику рекомендуємо перепочити, погомоніти у групі мандрівників, пригадати славну історію українців різних періодів, бо кожен з них залишив свої артефакти і свою неповторну історію… Набравшись сил для основного підйому на вершину – продовжуємо мандрівку!

• «Ліс баби Яги»

  

  Під вершиною буковий ліс змінюється 190-річним, смерековим. У хмарну погоду тут спостерігаються сутінки… Справжній ліс із казок про бабу Ягу! В кронах дерев гніздиться канюк звичайний, а височезні зарості папоротникових «ховають» перехожих у своїх ніжних прохолодних «обіймах».

• Вершина гори Лопата

  

  Останній на цьому шляху, 100-метровий підйом найкрутіший – під кутом 40 градусів, виводить нас на саму вершину.

  Гора Лопата – це гірська вершина висотою 1210,9 м нрм, яка розміщена на хребті Зелем’янка, на відстані 9 км на південь від міста Сколе. З південного схилу гори бере початок потік Озірний, який впадає в річку Зелем’янку. А з північно-західного – витікає Павлів потік, який впадає в річку Опір.

  Тут в 1944 році відбувся 10- денний бій (з 6 до 16 липня) між УПА та об’єднаними німецько-угорськими військами. Пам’яті бійців УПА присвячений хрест, що встановлений на вершині.

  З вершини Лопати можна повернутися цим же маршрутом у Сколе, чи зійти у село Кам’янку, або лісовою дорогою, через урочища Озірний та Джершин – у село Гребенів.