Не всі, мабуть, знають, що у білого лелеки є близький родич — чорний лелека. Вони різняться не лише забарвленням (у чорного лелеки переважають чорні або чорно-бурі барви), а й поведінкою і способом життя. Якщо білий лелека птах небоязкий, «товариський», увесь час тримається поблизу людського житла, то чорний, навпаки, дуже обережний, лякливий, так би мовити, відлюдкуватий птах, що обирає собі для житла найглухіші хащі старого лісу. Людей остерігається, близьке до себе не підпускає. Ось цього гордовитого і неприступного птаха, занесено до Червоної книги України. Чорних лелек залишилося в наших лісах дуже мало, тому необхідно їх охороняти.
Існує легенда про чорного лелеку. Жили два брати: молодший був чесний і працьовитий, а старший – злий і ледачий. Старший прогнав молодшого, а той облаштував нове гніздо на даху свого будинку і справи у нього пішли на лад, а старшому ні в чому не щастило. Від заздрості старший підпалив будинок молодшого та його малята загинули. Від горя втрати пернаті батьки назавжди почорніли. З тих пір чорні лелеки тримаються подалі від людей.
Хай живе, дарує нам радість цей таємничий, гордовитий та красивий птах!
Науковий відділ