Складність
Протяжність
Тривалість
Початок маршруту N49.029358 E23.51074
Урочище «Павлів потік», інформаційний знак.
Прямуючи лісовою доріжкою від інформаційного знака у південному напрямку, залишаємо по правому боці рекреаційну ділянку «Павлів потік». Далі, по цьому ж березі Павлового потоку, видніються залишки греблі зі штучним водоспадом. Зліва від дороги – стиглий мішаний ліс.
Початок лісової дороги.
Біля вказівного знаку, (N49.02645 E23.51280) навпроти туристичної бази «Гуцулка» з центральної лісової дороги маршрут звертає у південно-східному напрямку, простягається чистим 50-річним ялицевим лісом, а через 1,5 км – шлях виводить на гірські луки, в урочище «Плаї».
Плаї
Колишні сіножаті, які частково заростають березою та ялицею, в грибний період є улюбленим місцем для любителів тихого полювання. У трав’яному покриві росте арніка гірська, чорниця, брусниця звичайна, скорзонера рожева, відкасник безстебловий, а також деякі види з родини орхідних, що занесені до Червоної книги України та інші. На біогалявинах зранку чи ввечері можна зустріти зайця, козулю, рідше – оленя, кабана. Весною тут можна спостерігати токування слукви лісової (вальдшнепа), за його характерним хорканням в сутінках та силуетами польоту.
Різновікові лісові масиви.
Через 600 метрів від гірської луки починається 40-річний змішаний ліс, який поступово змінюються на стиглі букові деревостани з домішкою ялини та явора, зі щільним підростом бука та ялиці, що є зручним денним прихистком для звірів.
Схил «Кий»
Цей схил плавно «вписується» у різновіковий ліс і, ніби, підбадьорює подорожніх. Стежка по схилу «переплетена» різновидовим корінням дерев, а високі ялиці «нашіптують» лісову мантру Бескидів.
Місце перепочинку «Біля лілії»
У цьому місці перехожі можуть зупинитися аби перепочити та насолодитися красою лісу, прислухатися до звуків природи, поспостерігати за частими «перехожими» – саламандрами вогнистими, маленькими «велетнями»-мурахами та пернатими «сторожами» лісу-совами та сороками.
Бук з химерами. Фотозона.
У лісі багато помітних і непомітних цікавинок. Бук з «химерами» – могутнє дерево, яке побачить кожен. Він височить над стежкою, а його каракулеві гілки на «кучерявому» стовбурі слугують хорошою фотозоною.
Схил «Щек»
Маршрут впирається в різкий 30 градусний підйом, висота над рівнем моря сягає 900 м. Насадження змінюється на чисте букове, віком 130 років. В дуплах старих буків оселяються сови, кіт лісовий та виводять молодняк рисі. У кронах дерев гніздяться птахи, серед них і яструб великий.
Криничка «живої води»
У літню спекотну погоду цей маршрут є ідеальним для любителів гір. Адже стежка стелиться в основному лісом і відчувається бажана прохолода. А от криничка «живої» води відновить сили спраглим перехожим. Тут кожен може поновити запаси води у будь яку пору року адже вона не пересихає і не замерзає.
Місце перепочинку «Граблі»
Ефектне місце для фотосесії. Зупинитися… Бути «тут і тепер». По лівій стороні маршруту мальовничі гірські луки милують відвідувачів цвітінням трав влітку. А справа, у димці літньої спеки або зимової морозної голубизни можна побачити хребет гори Парашка.
Схил «Хорив»
Через один кілометр маршрут впирається в черговий різкий підйом, висота над рівнем моря зростає до 980 м. Тут, унікальне для даного регіону, корінне чисте смерекове насадження. Похідна ж смерека, в умовах Сколівських Бескидів – ледь доживає до віку 70-80 років.
Місце перепочинку «На капелюсі»
Біля підніжжя гори, на висоті 1000 м нрм, облаштоване місце перепочинку. Під наметом букового лісу, весною можна побачити цибулю ведмежу, в літньо-осінній період різні види папороті. На лісовому майданчику рекомендуємо перепочити, погомоніти у групі мандрівників, пригадати славну історію українців різних періодів, бо кожен з них залишив свої артефакти і свою неповторну історію… Набравшись сил для основного підйому на вершину – продовжуємо мандрівку!
«Ліс баби Яги»
Під вершиною буковий ліс змінюється 190-річним, смерековим. У хмарну погоду тут спостерігаються сутінки… Справжній ліс із казок про бабу Ягу! В кронах дерев гніздиться канюк звичайний, а височезні зарості папоротникових «ховають» перехожих у своїх ніжних прохолодних «обіймах».
Вершина гори Лопата
Останній на цьому шляху, 100-метровий підйом найкрутіший – під кутом 40 градусів, виводить нас на саму вершину.
Гора Лопата – це гірська вершина висотою 1210,9 м нрм, яка розміщена на хребті Зелем’янка, на відстані 9 км на південь від міста Сколе. З південного схилу гори бере початок потік Озірний, який впадає в річку Зелем’янку. А з північно-західного – витікає Павлів потік, який впадає в річку Опір.
Тут в 1944 році відбувся 10- денний бій (з 6 до 16 липня) між УПА та об’єднаними німецько-угорськими військами. Пам’яті бійців УПА присвячений хрест, що встановлений на вершині.
З вершини Лопати можна повернутися цим же маршрутом у Сколе, чи зійти у село Кам’янку, або лісовою дорогою, через урочища Озірний та Джершин – у село Гребенів.
З вершини Лопати можна повернутися тим же маршрутом у місто Сколе, або маршрутом 5043 через Кудрявець Зелемінь Джершин зійти в село Гребенів, або зійти лісовою стежкою в село Кам’янка.
Перебуваючи на природі, будьте уважні, дбайте про власну безпеку.
Нехай ваша присутність буде безпечною для комах, птахів та звірів. При зустрічі з представниками фауни помилуйтеся ними і, якщо пощастись, сфотографуйте.
Підтримуйте чистоту, поводьтеся тихо.
Бережіть дерева і кущі від пошкоджень, залиште квіти та лікарські рослини дикій природі.
Тримайтесь на безпечній відстані від урвищ.
Дбайливо ставтесь до майна установи, у т.ч. до інформаційних щитів, та межових знаків.
Не беріть з природи нічого, крім відзнятих світлин. Не залишайте нічого, крім слідів ніг. Не вбивайте нічого, крім часу.